Методична робота

Науково - методична проблемна тема

Компетентнісний підхід до організації 

навчальної та ігрової діяльності молодших школярів

“Треба самому багато знати, щоб навчати інших”.

В.Короленко


Виховання - велика справа: воно вирішує долю людини.
В. Бєлінський

Анотація

            До своєї роботи включила матеріал у якому висвітленно формування компетентнісного підходу до навчання молодших школярів.
           Я вибрала дану тему з метою виховання в учнів класу духовних,пізнавальних,всебічно-розвинених особистість якостей.
           Виховувати позитивні риси характеру,розвивати значення дружди в житті учнів,почуття колективізму.
    Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв'язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої — підготувати компетентну особистість, здатну знаходити правильні рішення у конкретних навчальних, життєвих, а в майбутньому і професійних ситуаціях. Тому актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості. Результатом такого процесу має бути сформованість загальної компетентності людини, яка включає сукупність ключових компетенцій і є інтегрованою характеристикою особистості.
Актуальність розробки.
   Впровадження компетентнісного підходу у школі є одним із важливих концептуальних положень оновлення змісту та якості освіти. Сучасний навчальний заклад має сприяти розвиткові демократичної культури, формуванню, необхідних для проживання у європейському співтоваристві компетентностей, політико-правових і соціально-економічних знань. Важливим нині є не тільки об’єм знань, а й уміння ними оперувати, бути готовим змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя. Прогресивна освітня спільнота сьогодні ставить перед собою нове завдання – сформувати у школяра та дорослої людини вміння вчитися. Це вміння формується шляхом компетентнісно-орієнтованого підходу до навчання.
Ідея компетентнісного підходу - одна із відповідей на запитання, який результат освіти необхідний особистості і затребуваний сучасним суспільством. Формування компетентності учня на сьогоднішній день є однією із актуальних проблем освіти і може розглядатися як вихід із проблемної ситуації, що виникла через протиріччя між необхідністю забезпечити якість освіти та неможливістю вирішити цю проблему традиційним шляхом.
 Компетентнісно-орієнтовані завдання будуть забезпечувати учня не відокремленими предметними знаннями, а формувати цілісне уявлення про світ, де важливо вміти застосовувати ті чи інші знання, навчати дитину здобувати ці знання і, в першу чергу, мотивувати на отримання нових знань.

Практична значущість досвіду.
У сучасних умовах учень повинен отримати в школі те, що допоможе йому утвердитися в житті: моральне ставлення до себе і людей, усвідомлення своїх громадянських почуттів, ключові компетентності, що дозволяють успішно функціонувати в будь-якій сфері діяльності. Тому, в даний час перед школою поставлені завдання: формування навчального середовища, яке мотивує учнів самостійно здобувати, обробляти отриману інформацію, швидко орієнтуватися в інформаційному просторі; створення умов, що сприяють розвитку ключових компетенцій. Саме розвиток в особистості життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватись у сучасному суспільстві, інформаційному просторі, швидкоплинному розвиткові ринку праці, подальшому здобутті освіти.
Одним із головних завдань вчителя є зміна організації традиційного уроку, включення спеціально організованої діяльності учнів в освітній процес на основі використання компетентнісно-орієнтованих завдань.
Провідна ідея досвіду.
Основним завданням компетентнісного підходу є не лише оволодіння предметними знаннями, але й вміння ефективно застосовувати їх на практиці як інструмент розв’язання різноманітних життєвих завдань.
 Тому провідною ідеєю представленого досвіду є розкриття технології створення компетентністних завдань, спрямованих на формування та перевірку сформованості компетентності.
Інноваційна значущість.
Сучасна початкова школа не може залишатися осторонь від процесів модернізації освіти, які відбуваються нині в усьому світі, і в Україні зокрема. Початкової ланки освіти стосуються всі світові тенденції та інновації: особистісно орієнтований підхід, інформатизація, інтеграція тощо. До них належить і компетентнісний підхід, поява якого пов'язана, насамперед, з кризою освіти, що полягає в протиріччі між програмовими вимогами до учня, запитами суспільства і потребами самої особистості в освіті. Сучасне інформаційне суспільство формує нову систему цінностей, в якій володіння знаннями, вміннями і навичками є необхідним, але недостатнім результатом освіти. Від людини вимагаються вміння орієнтуватися в інформаційних потоках, освоювати нові технології, самонавчатися, шукати і використовувати нові знання, володіти такими якостями, як універсальність мислення, динамізм, мобільність.У зв’язку з цим навчання на основі компетентнісного підходу є однією із світових тенденцій сучасної освіти.

Метою роботи є представлення досвіду розроблення компетентнісно- орієнтованих завдань для формуванняключових та предметних компетентностей, впровадження компетентнісного підходу до навчання молодших школярів.
Вступ
           Вік від 7 до 11 років називають „вершиною” дитинства, оскільки у цей час зберігається ще багато дитячих якостей – легковажність, наївність, погляд на дорослого „знизу вгору” – водночас діти цього віку починають втрачати дитячу безпосередність у поведінці, по іншому міркувати. Навчання для них є значущою діяльністю, у навчальному закладі вони набувають не лише знань та умінь, а й певного соціального статусу. Змінюються інтереси, цінності, увесь устрій їх життя. Криза семи років є початковим етапом указа­ного вікового періоду, дослідженню якого присвячено низку праць вітчиз­няних і зарубіжних психологів, а саме: Г.С. Абрамової, І.Д. Беха, Л.І. Божо­вич, Г.М. Бреслава, Л.С. і Л.В. Виготських, В.К. Вілюнаса, М.В. Давиден­кової, В.В. Давидова, Л.В. Долинської, І.В. Дубровіної, Д. Зіглера, І.Ю. Кула­гіної, Н.С. Лейтеса, О.М. Леонтьєва, А.І. Ліпкіної, М.І. Лісіної, В.С. Мухіної, Р.С. Нємова, А.В. Петровського, А.О. Реана, О.Ф. Рибалко, Т.М. Титаренко, Д.А. Фарбер, Л. Хьєлл та ін.
            У молодшому шкільному віці навчальна діяльність є провідною, має складну структуру і тривалий шлях становлення, основи якої закладаються у перші роки навчання. Період навчання відрізняється особливою соціальною значущістю діяльності дитини, опосередкованістю взаємин з дорослими, зразками й оцінками, слідування правилам, набуттям понять. Ці фактори і специфіка навчальної діяльності дитини впливають на розвиток її психічних функцій, особистісних відношень і довільної поведінки (Д.Б. Ельконін, Р.С. Нємов, Л.Ф. Обухова).  Читати далі.....



1 коментар:

Підписатися на: Дописи (Atom)